November 17th, 2010

dolonia02

ГАЛИЦЬКІ ПОЛЯ (ГАЛИЦИЙСКИЕ ПОЛЯ)-СОЛДАТСЬКА ПІСНЯ:

"Він серцем біль народу чув, що в даль дивився крізь багнети…" В. Сосюра
Piccy.info - Free Image Hosting
Брала москалів бригада
Колись галицькі поля.
Їм  дісталася  "награда",-
Двоє милиць відтіля!
Пара милиць металева,
Хоч розводами іржі,
Ви хоробре місто Лева
Москалеві покажіть!
Із дєрєвні втрьох ми вийшли,-
Втрьох хотіли жить в селі:
В українськім Перемишлі,
Два тепер гниють в землі..

Зустрічає негостинно,
Москалів оте село!
Січуть кулі безупинно,
Все, що із штиком зайшло!
Ліс шумить в далеких горах,
І вогнем щебече в даль,
Щоб вмирав нахабний ворог,
- Соловейко-Нахтіґаль!


..Повернусь без ніг,- додому,
Там, каліка,- й буду жить!
-  Ніж вмирати молодому,
Краще ізбу спорудить!
Я складу ізбу,- далеко,
Тепер галицьке село..
Прилети пташе лелеко,
- На ізби в печі тепло..

Не летить..Тож наодинці,
З тарганами поживу;
Ніг немає, а в колінці,
Ниють,- наче зуби рву..
***

...Десь в Росії виє вітер,
І безногий плаче;
Та Москва сльозам не вірить,
А йому тим паче...
***
ОРИГІНАЛ ПІСНІ(І ВІДЕО) ТУТ .
angel

ПІСНЯ ДЛЯ ПОМЕРЛИХ ..(Калі ў вёсцы маёй паміраюць дзяды..)

Алесь ПІСЬМЯНКОВ
Алесь Пісьмянков (1957-2004) народився в селі Бялинковічі Костюковічського району на Могильовщині. У 1980 році закінчив філологічний факультет Білоруського державного університету. Працював в районній газеті, тижневику «Література і мистецтво», в журналі «Полум'я», секретарем Союзу письменників Білорусі, головним редактором тижневика «Література і мистецтво», головним редактором журналу «Їжак». Перші поезії опублікував у 1973 році в Костюковічській районній газеті. Автор книги віршів «Білий камінь» (1983), «Читаю зорі» (1988), «Вболівальники» (1993), «планіда» (1994), «Ласуни-веселуни» (1996), «Вірші» (1997), « Журавель над криницею »(1998),« Я не помру, поки кохаю »(2000),« Ми з братом »(2003). Остання збірка «Думати віршами» (2005) вийшла посмертно.

Калі ў вёсцы маёй
                             паміраюць дзяды,
У сэрцы маім
                     - абрываюцца струны.
I дні, быццам чорныя труны,
Калі ў вёсцы маёй
                            паміраюць дзяды.
Тады замаўкаюць
                          птушыныя спевы,
I сонца на момант
                            згасае тады,
I падаюць долу
                      пакутныя дрэвы,
Калі ў вёсцы маёй
                             паміраюць дзяды.
Апошняга маршу
                           жалобныя гукі..
He гэткія маршы
                             ім гралі гады!
...Рана-рана
                      сталеюць унукі,
Калі
           паміраюць дзяды.
***


Коли в рідному селі вмирають,
з останньою піснею, діди-
в моєму серці завмирають,-
і лопають останні струни...
І дні, буцімто чорні труни,
дідам замість пісні співають,
траурні марші- вже назавжди..

Тоді замовкає
                     пташиний щебіт,
лише жаби крекчуть ревно!
І сонце на хвилю
                        згасає в тиші води,-
то по померлим
                         читають треби..,
І скупані, в жаху спокути дерева,
Падають вниз,
                коли помирають діди..

...Останнього маршу
                             жалібні звуки
Мерцям піснями,-
                        доносять прожитих років сади;
- Занадто рано
                     - старішають внуки ,
Коли у ріднім селі
                         - помирають зарано їхні діди...
****

Алесь Пісьмянкоў / УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД- NEBRATAN 2010 рік.