November 30th, 2011

romantyk

Розкажи мені Донецьк..

Несвято-сатанинські діяння, а точніше кажучи глумління всім відомої українофобки-свинолюдожерки Натахи Максімєц над мільйонами закатованих голодом під час геноциду 1932-33 років,- знайшли своїх "вдячних" послідовників.
- Де спитаєте ви? - Ну звичайно ж. Я дам відповідь. Але.. - Та ви вже й самі певно здогадались:
На "істарічєской родінє"  республіки ПІСУАР, "покращення вже сьогодні", межигірського суб'єкта відомої футбольної кричалки про "жітєлів", копанок та інших ноу-хау бандюг, урок та злодіїв в законі. - На "родіні панятій": Донецьку!
Про "бенкети під час чуми", осатанілих "мешканців данбасу" пише в своїй статті В День памяти жертв Голодомора-Геноцида в Донецке праздник ,- місцевий журналіст Алєксєй Мацука( відомий в ЖЖ також , як юзер
oles2011).
Коментую:


В Україні всенькій траур,
-А в Данєцкє "празднік"! -
"Народилась фірма! Вау!
- "Технополіс"?- Бражмо!
Бражмо мешканці данбасу!
Пиймо й веселімось,-
Танці-гульки, як в пампасах,-
В восьми місцях втнімо!
- "Житєлєй" ,- Голодомори,
Й їх мільйонні жертви,
Не обходять.- До "Обжори"
- Біжимо обжертись
- Назва диво- магазину,
Тупа й символічна,
Хто? Кого? Коли поглинув?
Й відригнув: Калічних!
Покалічені не тілом.
- Калічні. - Душею!
Тож покритись закортіло,
З "покращень",- паршею!
І тепер в паршивих "свято":
В чуму бенкетуєм!
Жеремо,- тішим простату,-
Не живем. Існуєм!
Нам всі дякують: "Спасіба"-
Часто, часто кажуть:
Тридцять другий рік без хліба.
Ми. - І сила вража!
Тридцять третій ешелон,
- Шико- унітазів.
Кічу й жлобства еталон.
Вершок епатажу.

Collapse )
marak01

Народження анекдотів та приказок.

Як народжуються анекдоти?
Розкажу. Випадок перший.
Читаю. Ляшко показав порожній холодильник в депутанській квартирі. Напрошується запитання: А куди ж ти, протівний Ляшку,- подів 25-тисячну зарплату, вже не кажучи про дивіденди-хапоненди?
"Просмоктав - відповідає Ляшко. Бо я ж до практівності смоктати люблю. Всіх підряд".


Про народження анекдотів розказав.
Тепер про народження приказок(на своєму прикладі):
Іду якось Києвом. А назустріч котяра світлої масті.- Гля, а під ногами 20 гривень.
Зметикував: Світлий кіт на вдачу!
Йду далі.- Аж гульк: Сирени ревуть. Курява до небес. Всі машини рвонули на узбіччя: Янукович "кортежує" Києвом. (Їде лохів гнобити на Банкову).- Спіткнувся я від несподіванки і впав, та ше й ногу забив.
Зметикував: Янукович на невдачу!
Так і народилась приказка:
"Світлий кіт на вдачу, а Янукович на невдачу"!