October 2nd, 2013

romantyk

"Я обираю..."

Прочитав гасло одного відсидента за лінощі(під час роботи на важливій посаді не посадив бандитів у тюрми), яке звучить "я обираю ЄС!", тіпа.
І подумалося мені чомусь. А може й не мені..
- Та вони(політєги-депутани) з отої касти напівдворянської нині, а колись партєйно-номенклатурної й бандитсько-шахрайської,- вже давно вибрали ЄС.
- Але виключно для себе й своїх статків.
Вибрали і ліві, і праві, і напівправі, й напівліві. І бандити, й прокурори. І судді, і їхні в`язні(але виключно високопоставлені).
- Вибрали обригони, й недогони. Комуняки й їх жирні сраки(написав би лайливіше слівце, та не хочу "перетворитися в мацкаля").
Вибрали сіманєнки й чечетови, кролики й бики, буйволи й вовки, страуси й їхні мікі-мауси.
І немає їм діла до нас пересічних. І глибоко наплювати їм на наші проблеми з вічним "перетягуванням канату" від зарплати до зарплати, від пенсії до пенсії.
Коли людей охоплює жах: "А за що нагодувати дітей? Як дожити тиждень-два, коли в кишені вітер свище?"
А в кутку десь і вила та сокири гострі стоять-лежать-чекають.
На слушну днину і останню годину.
Для кого останню? Та це питання риторичне. Відповідь сама проситься-грюкає клавіатурою:
Не для нас же, пересічних.. Нам не до ЄС і Тайожних Союзів. Нам би ще день пережити та ніч перекантуватись(до Коліївщини-2).
Piccy.info - Free Image Hosting
Ми вже звикли чекати. Ми звикли терпіти. Ми звикли слухати бурмотіння савіків шустрих, й геп дупоподібних.
Ми звикли читати писанину відсидентів і посадентів.
Нехай.
- Пишуть, пісяють окропом. Б`ють в мінтовці до нестями.
Нехай.
Бо ми знаємо:
Кілки готові. Вила не затупилися. Сокири нагострені. Колії не перевелися по селах й містах.
Умань не завжди плазувала перед заїжджими сектантами. Холодний Яр простягає білий череп на чорному тлі.
Червона кров. Чорна земля. Заграва вже на горизонті. Гайдамаки все ближче. Круки злітаються на майбутній бенкет.
Мерзне трава. Тужить Максимовий Дуб. Сокіл, літаючим Тризубом, подає знак.
- Хлопці! Пора! На Умань! На Черкаси! На Канів! На Межигір`я!
Нічний місяць крізь хмари й тумани виходить з стилізованим профілем Івана Гонти.
..Знаки.
Зараз таки(як кажуть в Одесі) холодно. Але сонце неодмінно припече.
Нехай.
Бо ми знаємо:
І вила-сокири, й настанови Івана Гонти, Максима Залізняка , й розігрітий полум`ям народного гніву Холодний Яр неодмінно знайдуть гідне застосування.
Нам боятися нічого.
Нехай.
Вони. Бояться нас. Пересічних. Які все ще чекають.