nebratan (nebratan) wrote,
nebratan
nebratan

ЖИВИЙ КОБЗАР-ВЧИМОСЯ У ШЕВЧЕНКА.

ПРИЇЖДЖАЙ В СЕЛО СУБОТІВ
(ЖИВИЙ КОБЗАР)


(НАТИСНИ,ЩОБ ПОДИВИТИСЯ ВІДЕОВЕРСІЮ ТВОРУ)

Відкривай Кобзар і вчися, українцю друже,
У Великого Тараса,-щоб жить небайдуже!
Читай Книгу, не соромся, коли сум огорне,
Бо писав Тарас пророцтва, і про лихо чорне!

Прочитаєш і заплачеш, над рядками стиха,
Сльози ті не витирай,- не ховайсь від лиха!
-Про Суботів село славне, й нашу домовину,
В ній Богдан, Великий Гетьман, ховав Україну!

Приїждай в село Суботів,
Взять праху дещицю!
-Там спочила, і відтоді,
Вставати бариться!
Лежить Ненька в домовині,
Тяжко спочиває..
А при смертній їй годині,
Богдан душу крає!

Прийшов колись помолитись,
Там і залишився,-
Наші долі щоб вручити,
Москаликам-вбивцям!

(-Чи мир, в душі твоїй тепер, Богдане?
-Що, - не видно Раю?
Й не побачиш, чуєш?-Регіт й зло погане,
Тепер в твоїм Краю!)
-Чому Гетьмане повірив,
Московському цапу!
За потвору моливсь щиро,
То й в Рай не потрапив!

-Обіцяли добром й лихом,
Москалі ділиться,
Заховавши тоді пиху,
Тільки для годиться!
І вже скоро проковтнули,
Волю України!
Про обіцянки забули,
Та не про данини!
І не просто золотими,
-Душами й тілами!
Ще й взялися брать на кпини,
Мову нашу й Храми!
І ось їхній біс-попище,
З амвону горлає,
Що немає Москви вище,
Й хрест долу жбурляє!,
Та з безхвостими орлами,
-Анафему ліпить!
У Мазепи над кістками,
З Дияволом кріпить!!
Над могилою святою,
Попище гне мати,
А тим часом з аналою,
Вилазить хвостатий!
І могили розривати,
Поперли обоє!
Льох Богданів розкопати
Та його ж облаять!
-Нема там давно грошей,
Лиш плаче причинна..
Та стоїть порожній кошик,
Й стара домовина!
Занапастив не хотівши,
Богдан рідну Матір,
Нема кому її втішить,
На ложі хрещатім!
А тим часом розплодилась
Саранча бісівська:
А чи ж мало подавили,
Чи ще треба й вішать?
Байстрюки Єкатерини,
Хамовинням сіли,
Нема місця для калини,
Гине душа й тіло!
Отак вийшло Зіновію,
Олексіїв друже!
Тоне Мати наша в крові,
А ти і не тужиш!
Сироту її убогу,
Лях з жидом пинає,
А кацапу на догоду,
Ще й Хам розпинає!
Віддав її приятелям,
З якими не дружать!
Не столи б їм застеляти,
А вдарить , ще й дуже!
Та не дать більш повторити,
Табори і голод,
Щоб не брав смертями мито,
Їхній серп і молот!

А щоб з нас не реготало,
Прийшле "чудо-юдо"!
Вирвать треба "язик-жало"
Та розправить груди!
Й розвалиться домовина,
Й Україна-мати,
В бій покличе дочку й сина,
З тьмою воювати!

І шлях воїнам освітить,
Від Господа Слово!
Щоб молитись вільно діти,
Змогли Її знову!
Хто ж загине, то не в ямі,
-З голоду й рабами.
Ні, полеглим в Божім храмі,
В Рай відчинять брами!
Й осоромиться Іуда,-
І втече від світла!
Щоб в Міжгір"ї знаком  чуда,
Калина розквітла!
***
Tags: ЖИВИЙ КОБЗАР, ЛІРИКА, ПРИЇЖДЖАЙ В СЕЛО СУБОТІВ, УКРАЇНСЬКИЙ СПРОТИВ
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments