nebratan (nebratan) wrote,
nebratan
nebratan

ПІСНЯ ДЛЯ ПОМЕРЛИХ ..(Калі ў вёсцы маёй паміраюць дзяды..)

Алесь ПІСЬМЯНКОВ
Алесь Пісьмянков (1957-2004) народився в селі Бялинковічі Костюковічського району на Могильовщині. У 1980 році закінчив філологічний факультет Білоруського державного університету. Працював в районній газеті, тижневику «Література і мистецтво», в журналі «Полум'я», секретарем Союзу письменників Білорусі, головним редактором тижневика «Література і мистецтво», головним редактором журналу «Їжак». Перші поезії опублікував у 1973 році в Костюковічській районній газеті. Автор книги віршів «Білий камінь» (1983), «Читаю зорі» (1988), «Вболівальники» (1993), «планіда» (1994), «Ласуни-веселуни» (1996), «Вірші» (1997), « Журавель над криницею »(1998),« Я не помру, поки кохаю »(2000),« Ми з братом »(2003). Остання збірка «Думати віршами» (2005) вийшла посмертно.

Калі ў вёсцы маёй
                             паміраюць дзяды,
У сэрцы маім
                     - абрываюцца струны.
I дні, быццам чорныя труны,
Калі ў вёсцы маёй
                            паміраюць дзяды.
Тады замаўкаюць
                          птушыныя спевы,
I сонца на момант
                            згасае тады,
I падаюць долу
                      пакутныя дрэвы,
Калі ў вёсцы маёй
                             паміраюць дзяды.
Апошняга маршу
                           жалобныя гукі..
He гэткія маршы
                             ім гралі гады!
...Рана-рана
                      сталеюць унукі,
Калі
           паміраюць дзяды.
***


Коли в рідному селі вмирають,
з останньою піснею, діди-
в моєму серці завмирають,-
і лопають останні струни...
І дні, буцімто чорні труни,
дідам замість пісні співають,
траурні марші- вже назавжди..

Тоді замовкає
                     пташиний щебіт,
лише жаби крекчуть ревно!
І сонце на хвилю
                        згасає в тиші води,-
то по померлим
                         читають треби..,
І скупані, в жаху спокути дерева,
Падають вниз,
                коли помирають діди..

...Останнього маршу
                             жалібні звуки
Мерцям піснями,-
                        доносять прожитих років сади;
- Занадто рано
                     - старішають внуки ,
Коли у ріднім селі
                         - помирають зарано їхні діди...
****

Алесь Пісьмянкоў / УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД- NEBRATAN 2010 рік.
Tags: ЛІРИКА, ПЕРЕКЛАДИ, ПОЕЗІЯ БІЛОРУСІ
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments